Гриби в Іспанії: куди вирушити на «тихе полювання»?

З настанням осінньо-зимового сезону в Іспанії, як і в багатьох країнах світу, починається грибна пора. І хоча в місцевих супермаркетах має місце досить широкий вибір грибів – від свіжих печериць і глив до консервованих трюфелів, чимало місцевих жителів віддає перевагу «тихому полюванню».

Однак збирати гриби в Іспанії можна далеко не на всій території країни. У низці регіонів на півдні та південному сході країни клімат настільки спекотний і посушливий, а ґрунти – бідні, що за таких умов ці живі організми просто не можуть існувати.

З іншого боку, одним із найбільших «грибних центрів» є Андалусія, де росте понад 2500 видів, і не випадково Всесвітній мікологічний конгрес (World Fungi Congress) проходить у Кордові.

Низькі температури та заморозки також не сприяють рясному зростанню грибів, хоча в тій же Сорії та околицях (автономія Кастилія-і-Леон), де вже з листопада стовпчик термометра періодично опускається нижче за нульову позначку, було виявлено понад 500 різних дикорослих видів. І щорічне свято Jornadas Micológicas, на яке з’їжджаються десятки тисяч туристів з усього світу, проводиться саме у Сорії.

Незважаючи на те, що «врожайність» залежить від безлічі факторів, а не тільки від кліматичних умов, і рік у рік не доводиться, в Іспанії можна виділити кілька регіонів, де гриби виростають удосталь. До таких місць належать:

• Сьєрра-де-Гуадаррама, на околицях Серседильї та біля струмка Пінолоберо (автономне співтовариство Мадрид);
• Природний заповідник Горбеа, буковий гай у Альтубе, на кордоні провінцій Алава та Біскайя (Країна Басков);
• Сан-Леонардо-де-Ягуе та Навалено (Кастилія-і-Леон). В останньому населеному пункті працює Мікологічний центр, де можна дізнатися більше про гриби, що тут ростуть, і, якщо пощастить, побувати на дегустації грибних страв.
• Вальє-де-Амброс і Ла-Віра (Естремадура);
• Природний заповідник Сьєррас-де-Касорла, поблизу Сілеса, де працює інформаційний мікологічний пункт (Андалусія);
• Бергеда, Гвардьола-де-Бергеда та Борреда (Каталонія). Як доповнення можна відвідати в Монтмахорі єдиний у своєму роді музей мистецтв (Museu D’Art del Bolet), повністю присвячений грибам;
• Муньєльос, ліс між Кангас-де-Нарсеа та Ібіас (Астурія), де росте понад 400 видів грибів. 2000 року був оголошений ЮНЕСКО Біосферним заповідником.

Слід мати на увазі, що в кожній автономній спільноті існують свої правила та обмеження — наприклад, з 2019 року в Країні Басків можна збирати не більше двох кілограмів на день на людину.

Де збирати гриби у Валенсійській спільноті та провінції

Аліканте

На території Валенсійського співтовариства також налічується досить багато місць, відвідування яких у відповідний час гарантує багату «видобуток». До таких місць відносяться комарки La Vall d´Albaida, Canal de Navarrés, Rincón de Ademuz, Los Serranos та Els Ports, причому сильно віддалятися від населених пунктів не потрібно. 2015 року в Іспанії вийшла книга Bolets al País Valencià, в якій описані всі види грибів, що зустрічаються в лісах автономії. Практично всі вони добре знайомі вихідцям з Росії, України та Білорусії, хоча іноді трапляються і екземпляри, що важко ідентифікуються.

Нижче перераховані найпоширеніші гриби, які можна зібрати у лісах Валенсійського співтовариства та провінції Аліканте.

• Рижик (níscalo, rovellón, rebollón) . Росте в соснових та змішаних лісах, розташованих на схилах гір – наприклад, на околицях фортеці Гуадалест. Смак може відрізнятися залежно від місцевості – аж до гіркуватого, хоча це винятковий випадок.
• Білий гриб/боровик (boleto, boletus edulis ). Під визначення boleto потрапляє понад сто різновидів, з яких їстівні не всі. Найвище цінується boletus edulis, який не є великою рідкістю для соснових лісів Аліканте.
• Сморчок (сolmenilla, morchella, cagarria) . З’являється у соснових та ялинових лісах після дощів, найчастіше зустрічається у природному заповіднику Фонт Роха. Дуже цінується місцевими гурманами, додається до соусів та гарнірів.
• Вороночник ріжкоподібний/сіра лисичка (trompeta de la muerte) . Незважаючи на загрозливу назву (Труба смерті) і не дуже презентабельний вигляд, користується великою популярністю у місцевих грибників. З’являється у вологих дубових лісах біля Алькоя з приходом осені, хоча ранні дощі можуть перенести початок збору на серпень або вересень.
• Степова глива (seta de cardo) . Мешкає на мертвому корінні багатьох рослин, але в основному – на польовому синьоголовнику, що зовні нагадує будяко. Знайти її не складає особливих труднощів, проте більшість великих грибів, як правило, вже уражені личинками.
• Цезарський гриб (amanita de los césares, oronja, huevo de rey, yema de huevo) . На відміну від багатьох грибів «яйце короля», яке легко впізнається по помаранчевому капелюшку, росте в місцях зі спекотним кліматом. В основному його можна знайти під опалим листям у листяних лісах, хоча іноді цей гриб трапляється і в хвойних.

Без сумніву, найпоширенішим грибом як Валенсійського співтовариства, так і всієї Іспанії є звичайний печериця, але на його пошуки далеко ходити не потрібно – у тому чи іншому вигляді він присутній абсолютно в кожному супермаркеті. Що стосується решти грибів, які можна знайти в навколишніх лісах, то до їх числа входять:

• літній опінок (seta de chopo),
• оливково-білий гігрофор (llenega negra),
• ожина жовта (lengua de vaca),
• рядівка земляна (fredolics) і валуй (russula).